його Ратиборові? Ха, ха! Боярин каже: віддай мені бранців та скарб і позбудешся довгу. Але при цьому він не хоче сам устрявати в діло, щоб у разі чого, звалити на нас усю провину. Він скаже Куремсі: „Це не я, а ваші невірні холопи вчинили це. Покарайте їх, а мене нагородіть за те, що випущу ваших на волю!” Та я гадаю, що те саме зможу зробити й я. Я візьму в руки і бранців, і гріш і ми розчислимося тоді з боярином на гривні й ногаті, а решту візьмемо собі. Побємо бранців, чи випустимо самі, а провина лишиться за боярином. У кого буде в руках баскак, у того буде й правда. Зрозуміли ви мене гаразд?
— Зрозуміли, зрозуміли! — загула громада, яка аж тепер зрозуміла усі замисли Ярослава.
Справді, куди не міркуй, плян добрий. Усе, що придумав боярин, повертав Ярослав у протилежний бік. Він переймав на себе ролю Ратибора, зате звалював на нього всю небезпеку й відповідальність. Такий оборот найбільш підходив до мужицького погляду на справу, бо давав і користь, і безпеку, а не наводив нікого на гріх. І хоч як ремствували всі на дружинний лад у державі, все ж свій князь, король, чи хоч би тивун був кожному миліший та ближчий, ніж татарин.
Нашвидку переведено поділ ратників на десятки й обставлено ними ввесь вивіз у лісі, де ліс доходив до самої дороги. Давида вислав Ярослав на володимирський шлях, щоб дав знати, коли й куди наступатиме коро-
48
