Прегарна ясна днина прийшла по бурхливій ночі. Та, видко, вітер і дощ не відстрашили вовків, бо коли наступної днини вийшли парубки закопувати побитих татар, то найшли на не одному місці сліди вовчого пиру. До полудня впоралися чабрівці з роботою й ні сліду не лишили у вивозі по вчорашній різні. Дощ сполокав кров, тіла покрила земля, шлях, розїзджений та розмішаний ногами людей і коней, вигладили потоки дощевої води ще зночі. Тільки на лівому березі, там, куди намагалися тікати рештки татар, видно було декілька повириваних кущів.
У хатах кметів та їх рідні вдруге та втретє розкладали придбані достатки на столах та лавах, жінки варили страву та пекли хліб із татарської пшениці, а молоді пробували татарських луків, або вганяли на малих, але швидких та незвичайно витривалих татарських конях.
Ярослав з Оленою сиділи в саду та балакали про те, про що від початку світа балакають молоді перед весіллям. Він говорив про всякі пляни майбутнього, а вона
63
