Рівним, спокійним, діловим голосом розказав Ахмат усе, що було колись між ним і Ратибором, що почув від Ярослава, а що при виплаті довгу в дворищі. А коли скінчив, із задніх рядів прибічників короля виступило два кремезні парубки, з яких кожий мав при поясі вязку ременів. Вони стали по обох боках боярина. І ось впало слово присуду.
— Зрадником був і є Ратибор! А ось новий боярин, якому даю провід волости — сказав король, показуючи рукою на Ярослава.
Тиждень пізніше у великому дводневному бою розгромив Данило Куремсу. Чабрівська дружина при цьому визначилася найбільше, бо, знаючи околицю, зуміла виловити безліч татар, що, розбиті одним ударом раті, розбіглися по всіх усюдах. Татари були найбільш страшні тим, що, розбиті в одному місці, блискавкою збиралися в другому і наступали знову.
Чабрівці дали ще провідників подільським сотням і з війська Куремси не лишилося й половини. Безліч нових холопів посадили галицькі, волинські та подільські бояри по селищах, а „татарські люди" збагнули, що зрада рідної землі завсіди приносить гіркі плоди, що у свідомих правди та справедливости навіть менша сила буває непереможна.
Боярин Ратибор заплатив за свою зраду головою, а його маєток дістався в спадщину Ярославові. Та коли
82
