13
— Овва, і так буде крик, скрутинїї[1], кондемнатки[2], інфамії[3] і т. и., лиш те все фурда! Хто виконає засуд? Ти хиба нї! А Пєньонжка, як схочу, сам із замку викину; нехай тодї стрибає до круля та махає пястуком у мішку разом із ним. Але бачиш, сї два шляхтичі инше дїло. Угерницький богач, а вся околиця, хлопи й дрібна шляхта дуже його шанують. Тай менї його треба, бо мій Івашко вправдї добрий пахолок, але хам і нїякого міру, нї дистинкції не має. А менї треба бурґрабйого, щоб не крав, а вмів мене заступити, бо я їду на Угорщину.
Оба товариші підійшли до Жида.
— Ну, шпігуне! Що везеш у сих скринях? — спитав Бялоскурський.
Жид не відповідав, тряс ся лише зі страху, що зуб заскакував о зуб.
— Г… гр… ро… роші, — вистогнав у кінцї.
— Чиї?
— Вірменина Чамчана зі Львова.
— Кому?
— Пєньонжкови, що має збирати за се військо на угорське пограниче?
— Ха! ха! ха! а то бреше бестія — зареготав ся Бялоскурський. — Мостї Рамбулт, пишіть но се, що Жид казати-ме. А ти, Івашку, питай!
Івашко високий, трийцятьлїтний, чорнявий парубок, одїтий з панська, станув коло Жида, та закотив рукав жупана поза лохоть. Із під сорочки указала ся могуча, жилава рука, поросла буйним волосєм. Чорна, підголена чуприна відкривала низьке чоло, та глубоко під ним осаджені очи, з проникливим та підступним поглядом. Доволї довгий, мов яструбиний клюв закривлений ніс нависав на покриту чорним вусом горішну губу. Кріпка вилиця, та вистаючий підбородок надавали парубкови вигляд грабіжної птицї.
— Положіть Жида на лаву і роздягнїть! — приказав парубкам.
Мнтю стягнено з Жида кафтан, чоботи та короткі штани, відтак кацабайку з чотирма тороками.
— Здіймай сорочку!
Жид був звязаний, тому не мож було здійняти з нього одежі як слїд. Але парубки радили собі ножами і небавом лежав Жид на лаві наго, а в кількох місцях показували ся краплї крови з незначних ран, одержаних при зриваню одежі. Він лежав замкнувши очи, блїдий, як труп, а віддих із трудом добував ся з між затиснених зубів.
Івашко добув із за холяви татарську, дротяну нагайку з малою оловяною кулькою при кінцї плетеного дроту, і свиснув нею у повітрі.
