Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

15

— Розумієть ся! — сказав Рамбулт — і скоро став махати скриплячим пером по перґаменї.

— Ти, Жиде, нас нїчого не обходиш! — відповів тепер Івашко. — Менї треба твойого признаня, чи тебе хто за се вбє, чи нї! Ми тебе не вбємо, але правду мусиш сказати. Отже кажи так, чи нї?

— Нї.

Нагайка свиснула, Жид крикнув раз, другий, удари сипали ся, а шкіра летїла клаптями з плечий катованого. Кров плила, крик Жида ставав слабший, а в кінцї замовк.

— Води на собаку! — приказав Івашко, обтираючи чоло лївою рукою, бо права була окервавлена.

На Жида вилито відро води, бач, зімлїв. По хвилї прийшов до себе і тихо стогнав із болю.

— Отже нї? — питав Івашко холодно.

Жид мовчав, із трудом переводячи дух. — Усї ждали.

— Ти втратив голос? — посміхував ся Івашко, — пожди, додамо!

Добувши пістоль, відвів курок, та ключиком до шруб став відкручувати колїсце від запалу[1].

— Розвяжіть Жидови одну руку! — сказав до парубків. — Нехай собі нею помахає! — скорше відійде.

Жидови розвязано руку і вона зараз звисла мов у небіщика. Івашко прикляк і розкрутив курок зовсїм. Курок сей складав ся з двох сталевих язичків, споєних шрубою, а між ними лежало колїсце, що вдаряючи о камінь, кресало огонь і запалювало порох. Вишрубувавши колїсце з між язичків, Івашко всадив туди великий палець Жида і став знов закручувати шрубу ключиком.

— Держіть руку! — крикнув до парубків. — А ти, додав звертаючись до Жида — відповідай! Так, чи нї?

Жид мовчав, та в міру прикручуваня впивала ся шруба в палець; Жид почув біль, що кріпшав скоро і ставав страшний, невиносимий. Шруба торощила просто кість, мясо та ноготь, а з уст катованого стали добувати ся крики чимраз голоснїйші.

Підсміхуючись, ждали присутні вислїду, а Івашко спитав лиш:

— Співаєш?

Жид кричав чимраз дужше, все його лице скорчило ся, а отвертий рот виглядав радше на пащеку мученої та скаженої звірини, нїж на людські уста.

— Видиш, Абрамку! — говорив Івашко. — Ти не хочеш сказати „так“, бо палець іще цїлий, але як я потягну за курок, то він викреше вогню, а ти меш стріляти як самопал. Лиш бач чорти вхоплять при тім руку. Ну! добре? Скажи: Так, чи нї?

 
——————
  1. панва, на яку підсипувано порох, що запалював набій у дулї.