55
Пан Бялоскурський в сталевім півпанцирі та місюрцї, довгих чоботях, з острогами та парадній делїї,[1] обшитій футром, видавав прикази.
— Чолем вашмостям! — усміхнув ся сумно до Угерницького. — Ось бачите officium triste[2] покликує нас віддати останню прислугу уснувшому в Пану єґомость пану Войцєхови Залушковському, зацнє уродженому та дуже около річипосполитої заслуженому vir-ови.[3]
— Супонував би ти радше, що се воєнна виправа praeparatur,[4] — замітив Угерницький.
— Може й те бути! Безецних чимало по світї тиняєть ся, тому licet[5] удові та сиротї заховати in integritate[6] всю субстанцію та мечем відразити latronem vel incendiarium.[7]
— Як то, то у днї смерти нападено на двір?
— Правдоподібно, не знаю вправдї на певно, що таке є, але не зла річ pro futuro[8] забезпечити ся. А небіщик, якому нехай би lux perpetua[9] світила in saecula saeculorum,[10] у скринях переховував великі deposita antiqua ab avis, attavis et parentibus aggregate.[11] Багато їх і сам добув manu armata,[12] якого то добра нам усїм поберегти лацно може пригодити ся. І не думаєте, вашмостьове, яка то corruptio pessima[13] огортає часами уми нашої брацї!
— Знаємо, знаємо, — відповів Угерницький, — тому то й ми в готовости, коли всї nemine excepto[14] стають у ряди.
І пішов ладити свойого коня.
По дорозї зачув іще з вікна голос панї Беати:
— А не забудь, муй дроґі,[15] сього строю, що Залушковська мала минулої Вєльканоци[16] в костелї в Добромили. Особливо се „ношенє“ з брилянтами дуже менї вдало ся.
— Не бій ся, коханє! — успокоював її пан Бялоскурський, — не забуду й одного ґузика!
Відтак звернув ся до своєї двірнї і грімко закликав:
— В імя боже рушаймо!
Він перехрестив ся, знявши шапку, а гайдуки послїдували за прикладом, посміхуючись та штовхаючись. Тілько Юрко й Іван не хрестили ся, лише з обуренєм глядїли, як опришки вибирали ся „з Богом“ на розбій.
Пан Бялоскурський рушив конем, за ним послїдували ренкодайні й Івашко, далї двацять гайдуків, у кінци каравана возів.
- ↑ смушками обшиваний плащ без рукавів.
- ↑ сумний обовязок.
- ↑ мужеви.
- ↑ ладити ся.
- ↑ годить ся, слїд.
- ↑ ненарушеною.
- ↑ прогнати злодїя або палїя.
- ↑ про будуче.
- ↑ вічна світлість.
- ↑ на вічні віки.
- ↑ старинні скарби, зібрані дїдами, прадїдами та родичами.
- ↑ оружною рукою.
- ↑ крайне зіпсутє.
- ↑ без виїмку.
- ↑ мій дорогий.
- ↑ Великодня.
