77
— Твоя правда! — відповів Іван. — Але бачиш, менї видить ся, що скорше або пізнїйше прийде таки колись день свободи. Нераз чую серцем, що сей день суду вже йде.
— Від козацтва? Так, певно, тому й нам молодим нема що робити поміж нашими скотообразними сусїдами, а треба тїкати геть, на схід. Там нас приймуть, як приймають ті сотки хлопів, що тїкають від панів.
У сїй хвилї підїхав до них Абрамко.
— Дзїнь добрий, ясновельможні панове добродїї! Ось ми вже недалеко!
— Чого хочеш, Жиде? — спитав Юрко, недобрий, що йому перервали розмову.
— Ну? Чому ясновельможний пан не хочуть свідчити проти пана Бялоскурського?
— Бо він наш пан. Ми скажемо під присягою всю правду і кінець.
— Як то? І се, що я зізнав під нагаєм у коршмі?
— Розумієть ся!
— Вай ґевалт! Як се може бути? Ясновельможні панове самі знають, що се були тортури. А до них довів мене пан Зґлобіцький.
— Ти знаєш усе, що треба! — вмішав ся Іван. — Нашого свідоцтва не треба.
Жид усміхнув ся.
— Видко, що панове Русини. Ви повірили би у правду й менї. Але панове шляхта не повірять, коли не буде шляхоцьких свідків. Тут посвідчив би вправдї хто небудь за гроші, що мій син є моїм татом, але так само найде свідків і пан Бялоскурський. Хто йому тодї чого докаже?
— Ба, треба було ловити „in flagranti“, себ-то на горячому учинку, — усміхнув ся Іван.
— Ну, його панове саме на сьому й бачили і присягнуть, а ми його скоро осудимо.
Жид говорив „ми“, начеби й він брав удїл у судї.
— Якто, без процесу? — спитав Юрко.
— Без процесу, бо в нас тепер сила, а за нами гонять. Пан Пєньонжек виторгує від Бялоскурського гроші, а відтак скаже вбити… Бо я за свій біль мушу мати заплату! — заскреготав Жид, стискаючи кулаки.
Молодцї покивали головами.
— А що буде, як що вас доженуть? — спитав Іван.
— У Сяноцї є стражник, пан Андрій Зборовський, а пан Пєньонжек має присуд смерти на пана Бялоскурського за зраду і заплатить Зборовському за прислугу. Вони подїлять ся зиском.
Нагло Юрко здержав коня та став наслухувати.
— Гей, ви там! — крикнув.
Їздцї здержали конї.
— За нами їдуть! — кликнув Юрко.
