78
Пан Пєньонжек протер очи.
— В конї! — приказав. — За пів години будемо в Сяноцї! „Язда“!
Всї пустили ся чвалом. Юрко й Іван також, вірні даному слову. З поза закруту дороги виднїло невеличке місто Сянік на високому березї і королївський замок із двома баштами. Вкоротцї лїс скінчив ся, а дорога розїжджена возами, кіньми, та худобою змінила ся в рід східцїв. Була се ознака, що передмістє недалеко. З сеї причини мусїли конї звільнити бігу. У сїй хвилї наздігнала Пєньонжка юрба пахолків пана Бялоскурського і під лїсом залунали скажені крики та проклони. Люди пана Бялоскурського їхали навіть на власних конях підстарости, випираючи з них останнїй дух.
І так влетїли обі юрби одна за другою на передмістє.
На замковому передмістю кипіло тимчасом не аби яке житє. Стражник, пан Андрій Зборовський, прибув сюди передучера з товариством „легкої хоронґві“, щоби добити ся виплати платнї за останнї місяцї та добути собі потрібного до житя хлїба-соли. Значило се, що віддїл так довго думає сидїти в містї, доки не виплатять купцї належних гроший. Розумієть ся, що міщани замкнули брами міста, замок своїх зовсїм не відчиняв, тому жовнїри закватирували ся на передмістю, наче у ворожому краю. Їду, напитки, конї, пашу, жінки й дївчата подїлено зараз першої днини, чоловіків повязано та уладжено лови на сяніцьких міщан.
Другої днини зловлено справдї одного і повішено перед брамою при угорському трактї[1] на пострах ликам.[2] Нагаями та вистрілами сілю і шротом прогнано передміщан, які приходили упоминати ся о своє; над вечір убито двох Жидів і стріляно до міста, а в ночи нападено безуспішно на замок.
Супроти такої видатної дїяльности виглядали сяніцькі міщани прибутя підстарости мов спасеня. Як королївський урядник, міг він безкарно удати ся до табору жовнїрів та уложити ся о умови, під якими згодилиб ся вони покинути сяніцьку землю. Міщани радо віддалиб були навіть половину майна, не хотїли одначе віддати усього, та якраз усього домагав ся пак Зборовський.
Аж ось вернув пан Пєньонжек і чвалом вїхали його люди у табор вояків, що розложив ся по домиках над Сяном, недалеко замкової брами.
Міщани привитали його окликами радости та вистрілами із гаківниць. Жовнїри, з виїмком сих, що розїхали ся на рабунок по селах, утворили великий круг довкола прибувших. Та заки ще розвідали ся, хто, чого, та відки приїхав, влетїв мов буря Івашко зі своїми і в крузї вояків почала ся бійка між обома гуртами. Жовнїри стали стріляти до одних і других. Пєньонжек
