перемиського погрому та смерти боярина, уступив зовсім місця почуттю вдоволення задля довершеної мести. Вони ладилися до боротьби наче до весілля, виспівували всілякі глумливі або й сороміцькі пісоньки про короля, канцлєра та Зарембу, піднімали себе взаїмно на сміх та разураз питали проводирів, чи не час уже на стіни. Але ждати приходилося довго.
Вправді тринацятого серпня в польському таборі був рух уже від ранку, та аж коло полудня перші відділи ворога покинули табор. Була се здебільшого челядь, яка з мішками піску, вязками пруття і довгими бальками та досками йшла засипувати рів, щоби через нього перевезти таран. За челяддю слідували піші ратники та лицарі в збруях з топорами, короткими мечами та чеканами. Деякі мали навіть кулєвріни[1], бо видко було димок, який уносився з запалених льонтів. Таких відділів було три. За середущим, який стояв напроти головної брами, поступав збитою лавою відділ Чехів у довгих кольчугах зі щитами, що закривали цілого чоловіка. Між ними і за ними пестріли барвисті струсячі пера на шоломах та яркі назбруйники з гаптованими гербами. Було се західне лицарство, яке Поляки знадили зі собою на хрестоносну виправу проти „Татар і схизматиків". Усі відділи ховалися за облоговими шопами і вслід за сим почали довгі, шкірами криті будівлі посуватися вперед. А тоді знад головної брами заревів ріг, Усе, що жило в замку, кинулося на стіни. Остали тільки ратники Монтовта і Грицько.
Показалося одначе при обсаді стін, що тисяча двісті мужа вистане вповні до оборони боєвої лінії. Тоту відправив воєвода три сотні мужів на майдан, як запасний відділ. Грицько велів їм станути напроти обох веж та брами і буть готовими на кождий кивок воєводи.
З гуркотом та скрипом підойм котилися шопи над рів. Коли стали до нього наближатись, два замкові пушкарі Німці проложили огонь до запалу. Загуділи пушки наче грім, а бовдурі диму бухнули з дула спіжевих потворів, наче зі змієвого гирла. Гармати, які були прикріплені до деревляннх санів, подалися взад, доки не здержалися на поперечній рамі, а камяні кулі з гуком та шумом пролетіли понад шопами. Пятьдесять кроків дальше вдарила одна з них у звалища погорілої хати і розскочилася на дрібні окрухи, а друга попала у молодий, пожежею обсмалений ясень і зломила його як тріску. Шопи станули. Вправді в польському війську було чимало людий, які чули вже нераз гук огнестрільного оружжя, та челядь завсіди ще дрожала з переляку на вид клубів диму та страшної, обго-
- ↑ Ручні пістолі з широким дулом.
