— Ruhig! — крикнув будник — ти, смаркачу знаєш, що́ то є цуґ?! Замкни вікно — чуєш! бо як піду там до тебе…
Будник устав із лавки і визьвірив своє грізне лище, у той бік, де сидїв „смаркач“.
Американець замкнув вікно. Коротка сварка заняла увагу подорожних.
— Тамтого місяця — почав будник, — як я їхав, то одну „кобіту“ гет покрутило.
— Бо може був цуґ, але тут не було цуґу — дразнив ся ще далї Американець із другої передїлки.
— Halts Maul! — закомендерував будник.
— Цуґ, то нещістє, — докинула його жінка. — Я через цуґ дитину поховала.
— А я шість лїт у шпита́лю лежьив — сказав тихим голосом молодий селянин у подертім кожусї.
— Цуґ, то zabóјstwo, proszę państwa — сказав знов будник.
— Але як вікна лише з одного боку отворені, то нема цуґу — доказував свого завзятий „Американець“ — підсьміхаючи ся заєдно з вдоволенєм.
Будник змірив його ще раз очима, цмокнув губами, тупнув ногою, звернув лице де свого сусїда і зовсїм перестав дивити ся у той бік, де сидїв його суперник.
— Адже можна дивити ся і крізь замкнене вікно — озвав ся панок із хусткою на плечах.
— Але коли пурцель такий цїкавий, то купи собі другу клясу, повісь ся на кілок і будеш з гори дивити ся на цїлий сьвіт — традував розгорячений будник.
— Ładny widok — сказав сам про себе панок у чоботях.
Подорожні, не виключаючи „Американця“, засьміяли ся голосним, нескладним сьміхом, а тим
