За три недїлї баль. Марґаретка буде в рожевій туалєтї. Я сказав, що найвідповїднїйше було би убрати її сукню білинками[1], бо той цьвіт іще найлїпше виріжнює неповинну душу моєї Ґрети. І вона годить ся на мій ґуст. Що за щастє так однако і згідно думати! Гадаю, чи не було би то гарно і благородно з мого боку, вибрати ся на вершки гір в околицю і власними руками назбирати білинок для моєї любки. Таки так зроблю. А то буде розкіш. Зараз завтра вибираю ся на екскурзію в гори. Може пощастить минї зложити цьвіти в жертві для моєї царицї. Ах, я боготворю її! Досягнув би зьвізди з неба для неї, не то… білинки. Дрібниця.
|
|
|
|
… Коли-б я не був тим, ким я є, то годило би ся минї заінавґурувати писанє мого дневника словом розпуки і то, як найчорнїйшою краскою. А так… думаю, що ще за вчасно на розпуку. Добре казали минї мої неня, що я ще дитина. Розумієть ся… я залюблений, заздрісний до божевілля, то й верзу кат зна' що. Просто шалїю.
Вертав я нинї з прогульки, що — мимоходом кажу — зовсїм минї не вдала ся. Білинок не назбирав анї одної. Навіть не бачив на очи. Мабуть не знаю, де їх шукати. Треба буде викинути з кишенї кілька левів на презент для моєї кралї. Вязанку білинок мушу мати, хочби прийшло ся навіть щонебудь заставити. Біда лише, що нїчого свого не маю. Вкраду хиба у Мурця його прилади рисункові і понесу заставити. Але до того ще далеко.
Отже змучений, знеохочений, лихий і голоден вертав я домів. Дорога випала минї через
- ↑ Edelweiss.
