Сторінка:Отечественная война против германских оккупантов в 1918 году - сборник документов (1941).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Ксенофонт Власович Кулібабенко з Вільшани,
Семен Самойлович Іваненко з Вільшани,
Григорій Федорович Мачула з Вільшани,
Феодосій Степанович Здоренко з Вербівки,
Онисим Степанович Гулак з Вербівки,
Гавриїл Лазарович Лосенко з Вербівки, так як вони 7 липня 1918, озброєні вогнепальною і холодною зброєю та амуніцією, брали участь у повстанні проти німецьких військ і української міліції.

Вироки суду 14 липня 1918 р. приведені у виконання за допомогою розстрілу.

Німецька окружна комендатура

в. о. Кнаак, капітан


№ 21. Телефонограма Анни Галушко з Покотилова гетьману в Київ, 23 жовтня 1918 р.


23 жовтня в селі Троянка, Подільської губ., економічною владою був скликаний схід допомогою різок. Коли насильно був зібраний схід, на схід з'явилися від економії три австрійця, один з них говорив промову. На сході був присутній мій чоловік Фома Галушко, [який від] природи завжди ніби посміхається. Коли казав промову австрієць вийняв револьвер з кобури, сказавши, «чого посміхаєшся», вистрілив у натовп, потрапив [у] лівий бік чоловіка, Хомі Галушці, який через дві години помер після пострілу. Цей самий австрієць сказав, що перестріляє весь схід, якщо будуть посміхатися. Тіло убитого валяєтеся. Місцева влада ховати відмовляється.

Прошу позбавити від такої вседозволеності і поневолення австрійцями та дозволити телеграфно тіло мого чоловіка поховати, так як залишення тіла без поховання у нас вважають ганьбою. Мій чоловік прожив 67 років [у] селі Троянка, займаючись господарством, вважався почесним старим всього села, і все село Троянка може підтвердити його чесність і благородність. Дружина вбита горем.

Анна Галушко

№ 21. Телефонограмма Анны Галушко из Покотилова гетману в Киев, 23 октября 1918 г.


23 октября в селе Троянке, Подольской губ., экономическими властями был созван сход посредством розог. Когда насильственно был собран сход, на сход явились от экономии три австрийца, один из них говорил речь. На сходе присутствовал мой муж Фома Галушко, [который от] природы всегда будто улыбается. Говоривший речь австриец вынул револьвер из кобуры, сказавши, «чего улыбаешься», выстрелил в толпу, попал [в] левый бок мужа, Фоме Галушке, который через два часа скончался после выстрела. Этот самый австриец сказал, что перестреляет весь сход, если будут улыбаться. Тело убитого валяется.Власти местные хоронить отказывают.

Прошу избавить от такого самовольничества и порабощения австрийцами и разрешить телеграфно тело моего мужа предать земле, так как оставление тела без погребения у нас считают позором. Мой муж прожил 67 лет [в] селе Троянке, занимаясь хозяйством, считался почетным стариком всего села, и все село Троянка может подтвердить его честность и благородность. Жена убита горем.

Анна Галушко

ОККУПАНТЫ ГРАБЯТ УКРАИНСКИЙ НАРОД № 22. Донесение председателя Будаевской волостной управы — Киевскому уездному комиссару Центральной Рады Ст. Боярка Юго-западной ж. д., 9 марта 1918 г.

Появление немецких войск среди населения волости с самовольными реквизиционными целями создало панику, враждебное отношение к ним и вооруженные выступления. На этой почве в д. Мархалевка один из трех, появившихся туда с целью реквизиции немецких солдат, был убит. После в Мархалевку был послан немецкий карательный отряд, и в результате из деревни увезено все ^ продовольствие, фураж и скот, все, что убегавшее население не 15