Граф. Ти поводилась зі мною сьогодні вранці дуже суворо.
Сюзанна. Сьогодні вранці? — А паж за кріслом?
Граф. Правда твоя, я забув це. Але чому та вперта відмова, коли Басіліо з мого доручення…
Сюзанна. Чи то ж треба, щоб ще й Басіліо?..
Граф. Вона знову має рацію. Але є такий Фігаро, якому, боюся я, чи ви не сказали все!
Сюзанна. Ого! Так, я йому кажу все, крім того, про що треба промовчати.
Граф (сміючись). А! Чарівниця! І ти мені обіцяєш? Якщо ти не додержиш свого слова… То порозуміймось, серце: не буде зустрічі — не буде посагу, не буде весілля.
Сюзанна (реверанс)[1]. Але якщо не буде весілля, то не буде й права пана, ваша вельможність.
Граф. Де в неї береться та мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані дожидає флакона…
Сюзанна (сміючись, повертав флакон). Хіба я могла б поговорити з вами без всякого приводу?
Граф (хоче її обняти). Чарівне створіння!
Сюзанна (випручавшись). Сюди йдуть!
Граф (набік). Вона моя! (Вибігав.)
Сюзанна. Швидше розкажемо про все графині.
Пристав (іде попереду графа, кричить). Панове! Його вельможність.
Граф. Ви в суддівській мантії тут, пане Брідуазоне! Адже це домашня справа, міська одежа добре б личила.
Брідуазон. То ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без неї; бо-о, форма, бачите, головне форма! Той самий сміється з судді в короткому вбранні, але тремтить, тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма!
Граф (до пристава). Впустіть публіку!
Пристав (відчиняв, кричить). Засідання!
Брідуазон (до Дубль-Мена). Дубль-Мен, перечитайте опис справ.
154
- ↑ Реверанс — ввічливий поклон.
