як напр. в прислів'ї: „По шко́ді Ляхъ мудрый (в Рос. Спустя лѣто въ лѣсъ по малину; в Лат. Post festa sacerdos). Літератору, а тим більш Рецензенту, все це знати належить.
Ны́дить, значить, як я і в Граматиці переклав, со скуки умирать, також за дѣломъ безотходно сидѣть, корпѣть; а нудить, чи за вимовою Малоросійською справніше ну́дыть, тошнитъ, те саме, що й ва́дытъ: виходить між ны́діть і ну́дыть велика відмінність.
Хво́стыкъ я чув, а хвастыкъ не чував; і хоч останне речи притаманніше, але перше вживаніше, тільки не у власному сенсі, а в уподібненому мерехтінню, телепінню хвоста, яким, як найкращою своєю частиною, тварини неначе хвадяться, а від напасника її ховають.
Божье дерево, не я перший переклад бис-деревомъ. Воно так, щонайменше,
