Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/14

Лихо сталось… Ні васали,
Ні раби не рятували
 Владника свого,
Ні маєтки, ні багатства,
Всі здобутки розбишацтва
 Прадідів його.

Не поправить ніщо вади;
Вічми просить барон ради
 У свого ченця;
Той сів мовчки коло ліжка, —
Перед ним розкрита книжка, —
 Не сказав слівця.

Хуга злиться, плаче смутно
Перед дверми; ледве чутно
 В церкві вдарив дзвін:
Що Христос у Палестині
Народився саме нині, —
 Сповіщає він.

Посеред старої зали
Сеї ночі і васали
 І раби зійшлись;
Там були співці захожі;
Людські співи, гімни божі
 Зараз полились.

В них співали про свободу,
Що Христос приніс народу,
 Визволення всіх;
Скрізь піснями голосними
Так лунало, що за ними
 Наче й вітер стих.

Роздались ті гімни хором
Над бароном нашим хворим,
 Змученим вкінець;
Йому в ухо слова пісні,
Для нещасних благовісні,
 Став шептать чернець.

Стару голову та сиву
До святого того співу
 Мручий повернув