Лихо сталось… Ні васали,
Ні раби не рятували
Владника свого,
Ні маєтки, ні багатства,
Всі здобутки розбишацтва
Прадідів його.
Не поправить ніщо вади;
Вічми просить барон ради
У свого ченця;
Той сів мовчки коло ліжка, —
Перед ним розкрита книжка, —
Не сказав слівця.
Хуга злиться, плаче смутно
Перед дверми; ледве чутно
В церкві вдарив дзвін:
Що Христос у Палестині
Народився саме нині, —
Сповіщає він.
Посеред старої зали
Сеї ночі і васали
І раби зійшлись;
Там були співці захожі;
Людські співи, гімни божі
Зараз полились.
В них співали про свободу,
Що Христос приніс народу,
Визволення всіх;
Скрізь піснями голосними
Так лунало, що за ними
Наче й вітер стих.
Роздались ті гімни хором
Над бароном нашим хворим,
Змученим вкінець;
Йому в ухо слова пісні,
Для нещасних благовісні,
Став шептать чернець.
Стару голову та сиву
До святого того співу
Мручий повернув
