Отак і квітонька села:
Біди не знаючи, росла
Голубка-дівчина, як ось
На весні літ
Де лихо нагле не взялось,
Побило цвіт.
Така ж і доленька співця:
Швиряють хвилі скрізь пловця,
Обвисне тьма, не видно зір;
А він жене
Хиткий свій човен, поки вир
Не заплисне.
Так добрий не втече від злих:
Працює з малечок малих,
Не скажеш, щоб «сякий-такий»,
А сльози ллє…
Не тут для праведних покій,
А в небі є!
Журюсь… А може, вже черга
Давно й на мене пристига,
Життя — незчуєшся й коли —
Плуг відбере,
І все замовкне в царстві мли,
Навік замре!
Шотландці! Згадуєте час,
Як кров лив з вами Уаллас,
Як Брюс водив до бою вас?
Знов кличу разом всіх іти:
Або побить, або лягти!
До зброї сміло! День не жде:
Едвард полки свої веде,
На все кайдани покладе,
В неволю навік закує!
Борці, завзятці! Де ви є?
