Перейти до вмісту

Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ленау

ПОХОРОН СТАРЧИХИ

В одежі чорній, байдуже,
Носильники рядами
Тебе потирили, — і вже
Ти опинилась в ямі.

Забудь у скриньці тій гнилій
Свої лиха незлічні;
Спи-почивай в землі сирій
Без горя віки вічні!

Ніхто тебе не проводжав,
Не плакав над труною:
Якусь старчиху дідько взяв…
Що ж? Менше хоч одною!

Яке нам діло, що́ і як
Тебе збороло в світі?
Шанують злидні твій кістяк
В незмінному лахмітті.

Заїла скнарість клята всіх:
В ганчірку трупа вбрали,
Хреста одломок як на сміх
На вбогий гріб поклали!

Але померший не зважа…
Збула до всього жаль ти;
Ніщо тебе не обража —
Ні людська злість, ні жарти!


Рюккерт

I. СПІВЦЕВІ

Коли ти від людей ждеш одмови
Чи шукаєш у них спочуття,
То співай не про ранок любови,
А про захід вечірній життя.