Цю сторінку схвалено
Ленау
ПОХОРОН СТАРЧИХИ
В одежі чорній, байдуже,
Носильники рядами
Тебе потирили, — і вже
Ти опинилась в ямі.
Забудь у скриньці тій гнилій
Свої лиха незлічні;
Спи-почивай в землі сирій
Без горя віки вічні!
Ніхто тебе не проводжав,
Не плакав над труною:
Якусь старчиху дідько взяв…
Що ж? Менше хоч одною!
Яке нам діло, що́ і як
Тебе збороло в світі?
Шанують злидні твій кістяк
В незмінному лахмітті.
Заїла скнарість клята всіх:
В ганчірку трупа вбрали,
Хреста одломок як на сміх
На вбогий гріб поклали!
Але померший не зважа…
Збула до всього жаль ти;
Ніщо тебе не обража —
Ні людська злість, ні жарти!
Рюккерт
I. СПІВЦЕВІ
Коли ти від людей ждеш одмови
Чи шукаєш у них спочуття,
То співай не про ранок любови,
А про захід вечірній життя.
