Гервег
«Ви молоді ще мудрувати;
Ось поживіть, як ми!
А то схотіли старшувати, —
Чи вже пак не уми!
Ви молоді; міцний ваш голос;
А діло з вас яке?
Нехай посивіє перш волос,
Навчить життя важке!
Нехай з огню лиш стане попіл;
Повірте сим словам:
Думки, незборкані, як сокіл,
Пошкодять всюди вам!»
«Еге! Над вами ліг туманом
Густим минулий час;
То раді б ви цупким кайданом
Скувать до гурту й нас.
Але… що діяти з грядущим?
Бо ми його творці;
Зо стягом волі невмирущим
Всі вийдемо в руці!
Хто оборонить ваші хати
Від ворога і тьми?
Хто ваших доньок покохати
Зуміє так, як ми?
Так прямування наше хибне?
Даремно кричите!
Шанують скрізь волосся срібне,
А люблять золоте!
Ми щирі в нашім запаленні,
Розмай — нам залюбки;
А скільки лиха ви, смиренні,
Робили потайки?»
