Перейти до вмісту

Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Гамерлінг

***

Не виспівуй про те, пташко,
 Що навік пройшло:
І згадати про все тяжко,
 Що колись було.

Не розказуй тим про долю,
 Хто її не зна,
Хто несе саму неволю,
 У ярмі кона.

Не воруш на кладовищі
 Тиші-забуття;
Що для мертвих співи віщі
 Про нове життя?

Тим, хто в горі, без кохання
 Вік прожив, як день,
Не нагадуй безталання,
 Не співай пісень!


Людвіг Уланд

***

Був у мене товариш коханий;
Поруч з ним і на смерть ми пішли.
На весні життя нашого ранній
Ми дружити удвох почали.

Бій кипів, скрізь валялися трупи;
Задзижчала тут куля в диму;
Пав товариш до мертвої купи, —
Не вставати вже більше йому!