|
Невірні гнізда позвивали, |
Бараташвілі
Зглянься, о боже, на грішного сина,
Дай йому сили з заманами битись!
Чи то ж не гірко для батька дивитись,
Як потопає в бездонному гирлі дитина?
Гинучи, трачу останню надію.
Жив Адам в раю, не знався з нудьгою,
Так спокусив змій людською жагою, —
Одсіч зробити не здужав він, праведний, змію.
Спити води пошли краплю цілющу,
Вирятуй човна з пекельної прірви,
Муку несвітську з грудей моїх вирви,
Визволь та миром обвій мою душу болющу!
Боже, ти відаєш глиб потаємний
Наших думок, що не вспіли й родитись,
Знаєш, об чому бажав би молитись,
Коли б зумів лишень, раб під'яремний:
Тож поможи йому й так оновитись,
Вибач на голос слабий та нікчемний!
