Хрест звалився на могилі:
Стах загинув в першій хвилі,
Круль вертався з корогвами
Здоровісінький до брами.
Його стріла вся столиця,
Осіяла зоряниця,
І всі дзвони скільки сили
Про побіду задзвонили.
А як хлопа в яму клали, —
Вітри в лісі завивали,
Задзвонили по небозі
Дзвінки лілій при дорозі.
Та коли ж ми, коли діждем
Тії весни, того свята,
Що з-під стріхи з-під курної
Забіліє наша хата?
Та коли ж ми, коли діждем
Того ранку, тії днини,
Що нам сонце крізь віконце
Більше світла свого кине?
Та коли ж ми, коли діждем
Тії зорі, тії долі,
Що нам колос зажовтіє
На зубоженому полі?
Завірюха гуде в пущах,
Завірюха снігом віє;
Блисне місяць, стужа вдарить —
Разом хата побіліє.
З неба сходить день наш білий,
Ясне сонце з неба сходить;
Рілля, слізьми засіяна,
Злотий колос нам уродить.
Вподовж луки, вподовж поля
Пройшла доля і недоля,
І з приполів довгих свити
Засівали всякі квіти.
