Добролюбов
Нащо ви мені руки зв'язали,
Пелюшками мене сповили,
Шлях до щастя навік заказали,
З перших днів на журбу віддали?
Ще носити мені не минеться
І кайданів усяких, і мук;
Скільки їх за життя обвинеться
Коло серця, ярливих гадюк!
З часів давніх нерушні звичаї,
Сподобання та примхи людські,
Припис моди на всякі случаї, —
Ох, які вони будуть тяжкі!
Не держіть же хоч змалку в неволі,
Грудьми повними дайте зітхнуть,
Щоб хоч дітство колись, в лютім горі,
Добрим словом я міг спом'януть!
Фруг
|
Настане — вірю я — година: |
