«З ЧУЖОГО ПОЛЯ»
Подаю на перший раз переклади з оцих поетів іносторонніх, а саме: британських — Байрона, Гуда, Мура, Соуті; італійських — Кардуччі, Філікаї, Леопарді; німецьких — Гейне, Ленау, Уланда; болгарських — Вазова, Ботева, Москова; хорватських — Гарамбашича, Прерадовича; сербського — Змай-Іовановича; словацького — Томашика; чеського — Ганки, кількох московських, в тім числі і українсько-московського — Гребінки і Боровиковського; в додаток — кілька п'єс, без визначення авторів, або мені невідомих, або таких, що для галицько-руської громади становлять «гук пустий». З деяким правом мені може бути кинутий докір за брак провідної думки, що в'язала б у якусь певну цілокупність згромаджені переклади; справді, добір віршів, як і авторів, — чисто випадковий. Нехай дарують мені цю хибу заради обставин, що переважно їй спричинилися; не завжди чоловік вільний у своїй роботі… ох, далеко не завжди, — а часто повинен братись за працю, яка навернулась під руки, щоб зробити хоч дещо. Все ж намагавсь я піднести читачеві такі речі, що мали б і зміст, і літературну цікавість, одкинувши твори менш змістовні; опроче в подаваній оце збірці «З чужого поля» читачі надибають і п'єси всесвітньої вартості, як-от Гудова «Пісня про сорочку».
Павло Граб
