Перейти до вмісту

Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/2

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

З Байрона

I. САУЛ

«Твого чару дивна сила
Збудить мертвого в труні;
Тінь великого Саміла
Молю викликать мені!»

«Встань, пророче, з домовини!» —
Характерниця мовля.
Глянув цар: тії ж години
Розступилася земля.

Увесь хмарою повитий,
У могильнім полотні,
Стояв примрак сумовитий;
Гасли промені ясні.

Нерухомий зір могили,
Очі — ніби ті склянки,
Жовті руки, сухі жили,
Ноги схудлі, мов кістки

Аж блистіли вони, голі,
Не двигнулися уста;
Все застигло в мертвім чолі…
Аж ось голос доліта.

Над ізляканим Саулом,
Наче буря громова,
Пронеслись підземним гулом
Докірливії слова.

Підогнутий наглим жахом,
Як у грозу дуб міцний,