За те, що вчує помсти відгомон
Не один злий, заплямлений позором,
Кому законом стався батьків сором,
Кого не зрушить страшний братній стон.
Та не лякайсь, бо всюду я з тобою:
Героєм — знай — повернешся із бою!
В кайданах будеш, — віри твердо йми:
Тебе, мого обраного левіта[1],
Я виведу з заклятої тюрми,
Щоб голос твій не згинув серед світа…
До серць зерно любові западе, —
Дасть плід сівба — дарма не пропаде.
Недовго вже тії доби нам ждати,
Недовго вже нам мучитись в ярмі;
Воскресне мир — про правду нагадати…
Ось глянь — як промінь запалав у тьмі!
Іди ж та віруй… А на лоні в мене
Замовкне серце, горе потомлене!..
