Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/63

II. БАТЬКІВЩИНА

Кому власна батьківщина
З малих літ не дорога,
Той непевна є людина;
Най він буде гірш врага!
В батьківщинській охороні
Дітства всі зазнали ми,
Всі зросли на однім лоні,
Кров одна межи всіми!
Пишна квітка, ростінь, жито…
Все дає нам рідний край.
Скільки в надрах його скрито!..
Батьківщина — то наш рай.

 

З чеської мови

ЗАКЛЯТА ДОЧКА

 Мати дочку рано
В ліженьку збудила:
«Ганно моя, Ганно,
Ти б мерщі сходила
По воду студену
Під липу зелену».

 Побігла дівчина
Води доставати;
Так лиха година:
Висока цямрина.
Ждала, ждала мати,
Ждала, знавісніла,
Ну лишень гримати:

 «Ось і пішла з двору…
Де була сю пору,
Щоб там скам’яніла!»

 Відро кам'яніє,
Лиска мармур наче;
Ганна зеленіє,
Явором маняче.