Цю сторінку схвалено
Дѣдъ и смерть.
Дѣдъ якъ вязку дровъ извѣвъ,
То по̂дъ нею ажь присѣвъ.
„Господоньку — каже — милый!
Лучшебъ минѣ у могилѣ,
Чимъ на свѣтѣ бѣдовати,
Весь вѣкъ тяжко горювати.
Кобы Богъ давъ хутше вмерти —
Прійди, прійди, моя смерти!“
А тутъ зъ лѣса щось шелесть,
Смерть съ косою вже и єсть.
„Чого хочешь, небоже?
Смерть всѣмъ радо поможе.“
Дѣдъ поглянувъ… затрусивъ ся
Низесенько поклонивъ ся:
„Зробѣть — каже — минѣ ласку,
Та завдайте сихъ дровъ вязку!“
Птахъ, щупакъ и ракъ.
Птахъ, щупакъ и ракъ
Взяли ся везти во̂зъ.
Не вспѣли нѣякъ!…
Щупакъ у воду лѣзъ,
Птахъ летѣти радъ,
А ракъ все перъ назадъ.
Де робо̂тники въ незгодѣ,
Тамъ кождо̂й роботѣ годѣ!
