Сторінка:Павло Свій. Байки (1874).pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
Оселъ въ шко̂рѣ льва.

Въ шко̂ру льва убравшись
 Оселъ прохожавъ ся.
Всѣ звѣрѣ злякались
 И пастухъ злякавъ ся.
Лишь песъ доглянувъ ухо,
 Що оселъ зле вкрывъ,
И тутъ ёго зубами
 Острыми вхопивъ.
Не встоявъ левъ противъ силы —
Збѣглись люде — осла вбили.

 

 
Метеликъ и гусенниця.

„Гидь на тебе и глянуть, препоганый враже!“
 Метеликъ гусенници каже.
А вона: „Паничу! зво̂дкиль такій взявъ ся?…
Забувъ, що учора хробакомъ валявъ ся!“

 

 
Зрада.

Выйшовъ вовкъ на полёваня:
 Що вдасть ся штука
 Вовкови порука
 Шко̂ра бараня,
 Въ котрую убравъ ся,
 Щобы не до̂знавъ ся
 Пастухъ нѣ песъ
 Ночуючи̂ близько!