Сторінка:Павло Свій. Байки (1874).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


И на цѣлу околицю
 Стану — господыня!“
Ажь по̂дскочила Маланка
 А молоко хлюсть! зо збанка
 Всеньке на дорогу.
„Ой лишечко, ой долечко!
Тяжесеньке ты горечко
Бѣднажь я небога!
 Нема яєць, куръ не буде,
Ще высмѣють лихи̂ люде,
Да стануть корити
А чоловѣкъ якъ зачує,
Хоть проси ся — не дарує,
 Таки буде бити!
Мы всѣ мовь ся молодиця
 Не разъ доля намъ приснить ся:
Въ снѣ я богачь, панъ…
А проснувъ ся — ой не мило!
Десь те панство ся подѣло,
 Я той самъ Иванъ!

 

 
Школа.

Громадѣ школа надоѣла:
„Дѣтей вона морочить намъ!
По що наука мужикамъ?!“
Громада школу розвалила