Сторінка:Павло Свій. Байки (1874).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Тутже и слѣды того видно:
Въ селѣ зъ однои — корчемъ пять,
Попо̂дъ лавками люде сплять.
У кождо̂й хатѣ стало бѣдно.
Жиды во̂йтують у громадѣ,
Хаты розвалени̂ стоять;
Селяне мѣжъ собою въ звадѣ,
Въ тюрмахъ за злодѣйства сидять.
Бѣда и лихо! — Спамятались:
Шинки жидо̂вски̂ покидали,
Горѣлки й жида во̂дцуралась,
Въ селѣ двѣ школы збудовали.
Живутъ всѣ честно и щасливо,
Бѣда въ могилу мовь лягла —
А зъ во̂дки взялось таке диво?
 Се школа розуму дала!

 

 
Собаки и ко̂стка.

Сѣрко й Рябко ѣдять мясце.
Се панъ имъ давъ, що сторожили
И вчора злодѣя вхопили.
Смачненько кождый мясце ѣсть,
Ажь тутъ бѣда! хтось кинувъ ко̂сть…
Гутюй на васъ дурни̂! о се…
До ко̂стки смыкъ собѣ Рябко
И въ духъ при ко̂стцѣ є Сѣрко.