— Оселъ собацѣ не пара! Гуляти єго дѣло — твоє возити воду.
Своє дѣло знай,
Въ чуже но̂съ не пхай!
Загадавъ разъ лисъ покепкувати изъ журавля. Призвавъ єго къ обѣдови; поставивъ миску молока и знай запрошує:
— Живѣть ся куме! живѣть ся!
Журавель радъ бы молока спити, та лише дзюбомъ у миску шторкає; лисъ же молоко хлепче и тихцемъ смѣє ся.
Одобѣдали; дякує журавель за гостину и собѣ кума запрошує на вечеру.
— Попоѣмо печенѣ — до лиса каже. Лисъ ажь облизує ся; трохи дотерпѣвъ вечера — та скокомъ до кума! Дивить ся: стоить на земли немала фляшка, зъ дуже тонкою шийкою, повнѣсенька куско̂въ мяса. Журавель встромить голову въ фляшку, выйме кусокъ мяса, заѣдає.
— Живѣть ся, куме! живѣть ся — запрошує лиса; а тому лише у ротѣ слинка. Голоднѣсенькій уклавъ ся спати.
Съ того выходить наука:
Що на штуку найде ся штука!
