— Сей кусокъ важнѣйшій; слѣдъ изъ него частину во̂длупати. — (Та сыръ до рота!)
— Теперь бачу тамтой переважає; треба и ёго уняти. (И зновь проковтнула).
— Справдешне лихо! Ще не ро̂вно… Той переважає. Усе не вмѣру…
— Уймись! — коты закричали — а то ввесь сыръ мине ся. Годѣ подѣлу! Мѣжь нами и такъ згода стане.
— Мы — каже малпа, надувшись — мы судови̂ люде до того и прямуємо. Вашо̂й згодѣ я дуже рада; лишь слѣдує менѣ плата за розправу. Сей кусокъ за важки, сей на канцелярію; а оть се вже ваше!
Дивлять ся коты: съ сыра лише шко̂рка!.. Ради̂ не ради̂ узяли, що осталось, и по̂шли до дому, впередъ побожившись, у жадному дѣлѣ на судъ не ходити.
Хочешь кусень хлѣба мати:
Стережи ся правувати!
Не ро̂къ, не два тому — подруживъ ся разъ чоловѣкъ изъ медведемъ… Мовь ро̂дни̂ браты стали! Разомъ ѣдять, пють разомъ, обнявшись и спати кладуть ся.
Разъ, объ полудни захотѣлось спати чоловѣкови; уклавъ ся, а медвѣдь ставъ во̂дъ него мухи во̂дганяти.
Крый Господи, яки̂ бувають мухи! Медвѣдь ажь впрѣвъ, во̂дганяючи ихъ во̂дъ товариша. А одна вже