Цю сторінку схвалено
|
Гарненько вовчикъ ся прибравъ, |
Двѣ пташки.
Молодая пташка смѣялась съ старои:
„И въ добрѣ все лихо для тебе дурнои!
Голодѣла полемъ, въ клѣтцѣ всего має,
А за лихомъ тужить, плаче, та рыдає…“
— „Не за тымъ я плачу, що голодъ терпѣла.
Тому слёзы ллють ся, що въ свободѣ жила.
Теперь у неволѣ марне пропадаю,
Отъ, чого я плачу, чого заниваю!“
Шишка.
На соснѣ высоко висячи шишисько,
Смѣяла ся зъ гриба тымъ, що росте низько,
А вѣтеръ повѣявъ и шишка злетѣла
У ро̂въ, нижше гриба, и марно зогнила.
Грибъ грибомъ оставъ ся
И съ шишки смѣявъ ся.
Порохно.
|
Порохно у ночи свѣтломъ величалось; |
