Хто прочитає прегарне Кулішеве оповідання „Орися“ і коротенький зміст шестої пісні Одисеї, не може не запримітити поміж обидвома творами деякого звязку.
Вже в 1843 р. Куліш писав про Гомера, що то дуже розумний чоловік, бо позбирав поміж народом усі стародавні пісні та й зложив із них дві книжки — Іліяду й Одисею. І хоч вже багато віків минуло, то ще й досі нема, а може й не буде луччої книжки на всім світі над ту Іліяду та Одисею. Ні в кого нема й пісень луччих, як у Греків і Козаків.
Ось і Куліш задумав позбирати історичні пісні українського народу та зложити величній епос. Початок дав у поемі „Україна“ (1843).
Особливо захоплювала Куліша Одисея. Не раз приходила йому думка перекласти її. Та якось не було відваги, мабуть тому, що не знав грецької мови.
Колиж у 1849 р. попала йому в руки Одисея в російськім перекладі В. Жуковського, писав одному з своїх приятелів: „Прочитав я… Одисею… Гарно,… Боже, як то гарно вміє той старий дідусь Гомер старови-
