Сторінка:Пантелеймон Куліш. Позичена кобза. Переспіви чужомовних співів (1897).djvu/12

II.

СЛОВО ДО НІМЦІВ

на появ Позиченои Кобзи

I

Довгенько нам була Німещина замкнена,
 Замкнули ж нам ійи герои-Козаки,
Наслухалась про них вістей уся вселенна,
 Які вони були буйтурьні хижаки, —
Як всюди писане й друковане налили,
Як християн-сусід в людзькій крові топили,
 И дбали про одно: щоб сьвіт увесь тремтів,
 Там де Козак-хижак с Татарином летів.

II

Чи піймуть же то нам поважні Німці віри,
 Що мова з мов була не в их, а в Козаків,—
Що й трубадурі их и вславлені трувірі
 Повчитись мусили б у наших земляків,
Колиб нам Полща шкіл своих не споруджала
И змалку нам смаку письменством не псувала.
 Так! мову матірьню забули письмаки,
 И лядували в нас ба и попи й дяки.