Між членами тайного товариства св. Кирила й Методія в Київі визначував ся великою прихильностію до закріпощеного українського народу молодий слухач унїверситету Опанас Маркович.
Він скінчив науку на київськім унїверситетї в р. 1846 і вже тодї звісний був між своїми товаришами і професорами з того, що зносив ся з селянами, записував від них богато пісень, казок, приказок та загадок і що тим способом пізнав він добре житє кріпаків і їх відносини до українських панів. В р. 1847. арештовано Опанаса враз з иншими українськими патріотами та заслано його до Орелю.
В Орелї познакомив ся Опанас з образованою в московських інститутах панночкою Марією Велинською і оженив ся з нею. Она із любови до свого мужа стала учити ся української мови, а коли вже досить добре нею говорила, Опанас переслав українському писателеви П. Кулїшеви збірник народних оповідань, поясняючи, що се списала його жінка, й просив, щоб Кулїш їх видрукував. Ті оповіданя видав Кулїш р. 1858 під заголовком: „Народні оповіданя Марка Вовчка” (с. є. Марко-
