«Нічка вже́ зовсімъ стемніла,
Місяца́ нема
Вийдъ, коханочка, мерщи́й бо
Напои коня.»
— И не сподівайсъ коза́че,
Зъ ха́ти не піду́,
Щось бо стра́шно, якъ згадаю,
Боюся біді. —
«Э не бійся чорнобрі́ва,
Виходь лишь сюди.»
Чорнобрівимъ — ні́чъ опасна.
«Кінь ці пустяки́!»
«Віръ, коханка, все дурніця...
Помизкуй собі,
Гаешъ врімя подурному,
Боржий виходи!»
«Сядъ, ось тутъ, на вороненкомъ,
Та зо мной рушай;
Будешъ ща́стлива зо мною:
Зъ милимъ всюду рай!»
