мрачним і неприродним всесвітним космополїтизмом, а між благородним, в собі самім скріпленим націоналїзмом, який однак глядить в будучність. Сей націоналїзм є саме сінтезою забезпеченої народности і всеобіймаючої людської думки. Ми не виходимо від понятя людства до поодинокої або поодиноких ґруп. Противно: тільки від ґрупи доходить ся до людства.
Се, на що ми одиноко надїємо ся і над чим ми всї, для яких цїлю є висша культура, працюємо, є не заник нації, бо се був би порожний і страчений труд, але противно її скріпленє і піднесенє. Правдиво освічений чоловік не знає ненависти до нації. Її знають лише невироблені маси. Кожда освічена людина знає, що завдячує вона своїй власній нації і має гордість, далеку від зарозумілости і вивисшеня, яка є ознакою кождого вільного чоловіка. Чим висше ставить він свій нарід, тим висші ставить він сам перед себе цїли, бо він хоче бути гідним свого народу. В тім напрямі ми Нїмцї повинні мати національну гордість, бо наш нарід богато причинив ся до будови нового людства. Але та гордість накладає на нас великі забовязання як супроти нашого народу так і супроти цїлого людства.
