II.
Зокрема не може обминути військове письменство і тої галузі державних справ, що увіходять в обсяг міжнародньої політики держави. Ця політика добуває максимальних здобутків для держави тільки тоді, коли державно-урядові орґани, що провадять її, підтримують постійний контакт з військовими установами та особами відповідальними за оборону краю. Взаємочинність обох орґанів в державах устійнених, орґанізованих досягає такого гармонійного завершення, що вони одне одного кореґують, доповнюють і дають запоруку певної тривалости в міжнародніх інтересах держави. Візьмемо приклад. Велика Британія з її величезними та багатими кольоніями, з її, часто вирішальними, міжнародними впливами, ніколи не досягла б своєї могутности, коли б її Міністерство Закордонних справ не працювало в постійному порозумінні з Британським Адміралтейством, опінія якого, фактично, хоч може й не завжди помітно, як для свого ока так і для чужого, має вирішне значіння в усіх, більш-менш відповідальних, кроках Міністерства Закордонних Справ. Вікова традиція співпраці обох орґанів, виправдана досвідом, витворила ідеальний симбіоз взаємочинности їх, гідний наслідування для кожної молодої держави.
Обєктивні умови існування Української Держави вимагають особливо такого симбіозу
