IV.
Справа орґанізації національної промисловости з пристосуванням її до військових потреб є одною з тих, що повинна ніколи не счезати з поля уваги не тільки кругів, відповідальних за оборону краю, але й кожного свідомого патріота. Досвід останньої Великої війни 1914–18 р. р. виявив, яке кольосальне значіння має розвинена, добре зорґанізавана, промисловість в умовах сучасних війн, що є першорядним знаряддям і господарчо-технічною базою для самого провадження їх. Зокрема цей досвід виявив питому вагу окремих галузів промисловости (напр. хемічної) й потребу орґанізації промисловости вже за мирних часів на таких підставах, щоб реконструкція — перехід її на військову стопу — відбувалася з найменшою витратою засобів і з найбільшою економією часу. Знайомство з післявоєнною літературою даного питання приводить до висновку, що сьогодні кожна держава намагається орґанізувати свою промисловість так, щоби вона була ніби самовистачальною для інтересів оборони, а в разі війни могла з власних сирівців живитися і власними засобами — обслуговувати потреби військового виробництва, що працює на оборону. Це — той ідеал, до здійснення якого йдуть далекозорі уряди й громадянства, навчені сумним досвідом минулої війни, які не бажають опинитися в заскоченому становищі на випадок нової. Працюючи в цьому напрямку, вони
