в значній мірі відчувають на собі пресію громадської опінії, що своєю чергою підпадає впливові військових кругів і відповідних орґанів військової думки.
Зусилля наших військових письменників в цій справі мали б полягати не тільки в широкій інформаційній праці, яка виясняла б та освітлювала підготовні заходи інших народів та держав, що варті наслідування в наших умовах, але ж їх завданням було б охопити справу національної промисловости в цілокупності, в державному масштабі і в площині максимальних вимог, що ставить до неї оборонна проґрама, здійснення якої вже за мирних часів повинно виконуватися. Пропаґандою, постійним нагадуванням та попередженням, військові письменники повинні створити біля цієї справи атмосферу напруженої сторожкости і чинної акції, притягаючи до переведення її впливові круги громадянства, фахові технічні сили і індустріяльно-промислові елєменти. Ця пропаґанда поставить необхідні завдання і перед урядовими чинниками, над розвязанням яких повинні вони працювати за мирних часів, щоб вислідами праці можна було покористуватись під час війни. Візьмемо кілька прикладів. Коли держава буде думати про орґанізацію Військово-Промислових Комітетів тільки підчас війни, а не задовго перед нею, то ці Комітети, чи рівнозначні їм установи, своє завдання виконають наполовину, навіть при максимальному напруженні праці. Про них заздалегідь слід думати; уже за мирних часів повинні вони повстати і до праці приступити і, відповідно — за участю фахових промислово-технічних сил — сконструовані, стежити за проґрамовим переведенням оборонних плянів, поскільки вони звязані з промисловістю.
