Так само наперед треба думати про відповідну кількість технічних кадрів — інжинерів, хеміків, будівничих — з розрахунку на максимальні потреби оборони, а це тісно звязане з попередньою орґанізацією відповідної кількости спеціяльних шкіл, курсів для приготування технічних кадрів. Згадка з російської практики за останньої війни буде не зайвою для усвідомлення ваги технічного знання підчас війни. Росія створила величезну армію з добрих бойців, але технічні частини її обслужені були фаховими силами, порівнююче, не задовільне: брак старшин-техніків давав себе відчути; певні командні посади, що вимагали спеціяльної підготовки, часто обсаджувалися некомпетентними кандидатами. Інакше справа стояла у Французів, Італійців, Німців, особливо Американців та Бельґійців, де були величезні кадри технічних сил.
В українських умовах справа попередніх проґрамових плянів нагромаджування технічних сил для оборони краю набуває особливої ваги, з огляду на невистачальний стан нашої промисловости для інтересів оборони й невідповідну кількість технічних шкіл в порівнянні з потребами краю. Коли ж на увагу взяти значіння техніки в майбутніх війнах взагалі, то цикль теоретичних і практичних інтересів, як обєктів науково-літературних студій, що їх повинні перепровадити українські військові письменники в площині технічного знання і його пристосування для цілей оборони, вражає своєю ріжноманітністю. З тим більшим напруженням творчої уваги повинні вони взятись за цю працю.
