чують вимог війни, бо підпадають впливові непевної ситуації. Все це погіршує шанси війни, захитує моральну рівновагу громадянства, що своєю чергою захитує й морально-бойову силу армії та робить з неї розлізлу небоєздатну масу. В таких випадках шукають винуватців, але часто не там, де треба, бо перше джерело військового нещастя лежить глибше, — в тій недалекозорій політиці партійної сліпоти, що не вміє оцінювати явищ в далекоглядних перспективах відповідального майбутнього, задовольняючись інтересами тимчасових комбінацій і рахунків, що їх неґативного впливу для цього майбутнього партійний еґоїзм не в силах збагнути.
В умовах будівництва Української Держави така сліпа, невідповідальна політика була б страшною своїми наслідками, вона розхитувала б ще незбудовані підстави національної оборони і, наче шашіль, підточувала б сили молодого, державно й мілітарно неміцного орґанізму. Ось через що на можливість її заздалегідь увагу слід звернути, а воєнній літературі її допильнувати та широкими студіями у відповідних галузях дати для засвоєння громадянства необхідний матеріял, за допомогою якого вона глибше усвідомить собі вагу нерозважних політичних кроків, що послаблюють оборонні засоби країни.
