Сторінка:Петлюра С. Завдання української військової літератури. 1937.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

стрих окреслень, як наприклад: „еґоістично-меркантильні настрої партій“, „недалекозора політика партійної сліпоти“, „практика політично-охлократичних впливів в справі персональних змін військового управління“, і т. п.

Виносячи пріорітет Державности понад усе, Автор стверджує, що „там, де партійна боротьба переступає межі державної доцільности, там захитується внутрішня сила армії (війська) — її єдність та дисципліна“. Від себе додамо, що тоді забирає голос Армія, ставлячи пріорітет Державности понад партійні інтереси. Це надзвичайно небезпечний момент в житті держави, бо ж позитивні висліди від цього будуть тоді мати місце, коли армія це зробить з захованням засад, що є істотні для неї — дисципліни гієрархії. Якраз небезпека ця полягає в тому, що тоді ці засоби, як вказує Автор, бувають захитані.

То все пекучі проблеми, що чим ближче до прийдешньої збройної визвольної боротьби, тим більше хвилюють наше громадянство й вояцтво зокрема. То все теми не тільки для військових письменників. Щасливе розвязання їх орґанічно залежить від того, оскільки в нас самих запанує понад усе і передусім воля до перемоги, якій підпорядкуються всякі інші особисті та ґрупові інтереси, як би слушними самі по собі вони не видавалися. В цьому полягатиме наша найперша моральна жертва для добра Батьківщини.

В останніх 4-х розділах накреслено широку програму для військово-теоретичної та історичної