В слові „Табор“ для військових українських письменників міститься не тільки сума тяжких переживань з життям за дротами, — в умовах еміґрації звязаних. Не тільки згадка про стародавню форму тактичної оборони, що нею користувалися прадіди наші в обставинах військової небезпеки: оточені з усіх боків — витримували натиск і наступ переважаючих сил ворога, а потім, давши добру відсіч, збитими кольонами, за керівництвом єдиної волі, проривали ворожі лави, зручно використовуючи здобуту таким напруженням свободу рухів.
Для нас, крім оцих — цьогочасних та історичних — асоціяцій, слово „Табор“ і за символ стає. З ним звязується колективний початок творчої праці і шукання української військової думки: хочемо ті можливості, що в собі відчуваємо, в певні цінності перетворити, той досвід мілітарної боротьби за власну Державність, що його здобули від 1918 р., систематизувати й в певні, радістю перемог і горем невдач позначені, висновки укласти та до загального вжитку нашої військової громади подати. Хай ця праця і розпочинається і провадитись буде серед несприятливих умов, що їх всю, як фізичну так і моральну невідповідність для творчих змагань, зможе оцінити тільки той, хто на собі їх зазнав: наше бажання праці в накресленому напрямку є сильнішим від несприятливих умов і міцнішим від тої виснажливої атмосфери, що у менш загартованих
