цюгового. І дійсно крізь ті рідкі вистріли по цілому Київі, до яких ми вже звикли, чути було густу стрілянину, що вже нагадувала фронтовий бій: греміли гармати та вибухали стрільна десь у напрямі за Лаврою. Вже в цілковитій темряві прийшла від С. Петлюри до Гордієнківців пропозиція приняти участь у розброєнні „нейтральних“ Сагайдачників, бо усталено, що вони допомагають набоями та харчами Арсеналові.
Вже давно було необхідно покласти край цій нісенітниці, якою була оця „нейтральність“, тому я охоче пристав до акції та зосередив до Миколаївського мосту весь свій „резерв“ щось коло 20 людей. Справу розброєння „червоні гайдамаки“ повели так швидко та досконало, що нам і участи взяти не вдалося. Розброєних зараз же заставлено до „нейтральних“ справ, а саме на господарчі праці та обслугу.
Ця акція в звязку з захопленням „Чорним курінем“ Печерського Ринку та усталенням тісного звязку між Богданівцями і нами привела до повного окруження Арсеналу.
Це вплинуло на йоґо оборонців очевидячки деморалізуючо. Цілу ніч з Арсеналу вибухала панічна стрілянина і цілу ніч поодинокі арсенальці намагалися, покинувши зброю, проскочити через нашу сторожу.
На ранок була призначена загальна атака. Гордієнківці мали демонструвати наступ з боку Школи Сліпців та мали увірватися до Арсеналу крізь вікна від сторони рова.
У ранішньому тумані почалась перестрілка, а гордієнківські лави почали наближатись до Арсеналу — городами та пустарями.
