Козаки біля „Стратегічного моста“ і ворог вже наступав на нас правим берегом Дніпра. З великою бідою вдалось нам вдержатися у Святого Миколи, де пробували поставити скоростріли на дзвіниці, але та триклята морська „трьохдюймова“ батерія за третим стрілом всадила ґранату у дзвіницю та скинула і наші скоростріли і наших скорострільців. В повному вичерпанню відходили здесятковані розстрільні в напрямі на Арсенал, переслідувані і ворожим вогнем і стрілами з вікон. Не видержалиб наші і в Арсеналі, якби не заатакував хтось із боку „скачок“ наступаючого ворога та тим не задержав його.
З темнотою закріпилися Гордієнківці в Миколаївських Касарнях, а Арсенал був занятий мішаними частинами Вільного Козацтва та здається Богданівцями. На нашому фронті стихло… Але горів бій у напрямі на Київ II.
Користуючись перервою в бою зайшов я до штабу Ковенка, де не найшов начальника штабу підполковника Сальського, який, як передав його заступник, був відпущений до дому виспатися. Я просив Ковенка змінити мою варту в Державному Банкові, щоби створити свіжий резерв, який міг би змінити цілковито вичерпаних та знесилених гайдамаків у першій лінії. Одначе дістав я наказ передати Миколаївські касарні Полуботківцям, які мають підійти, а весь полк зосередити до Державного Банку, який може доведеться вивозити.
Полуботківці змінили нас коло десятої години вечером, а в одинадцятій большевики відкривши гарматний вогонь, заняли касарні та Арсенал, тільки не могли вибити Богданівців із їх касарень.
