цілком інстинктивно, а також починали вживати своєї мови в інтімній розмові.
За тиждень після тих подій ціла дивізія вже присягала Тимчасовому Урядові Росії і вже ніби то усунено небезпеку розділу між старшинами і мужвою. Але Тимчасовий Уряд був більше ніж тимчасовий для народніх мас революційної Росії, не цілком відповідаючи їх бажанням, а ще більше тимчасовий був він для націй поневолених Москвою.
Зерно зневіри, засіяне ранійш, росло все більше й більше. Боротьба між урядом та „Савєтом рабочіх і салдатскіх дєпутатоф“ почалась в армії спершу „негласним“ доглядом за старшинами, а потім постійне напруження поставило на чергу дня питання про явну офіційну контролю роспорядків і вчинків командного складу. Як засіб цієї контролі, створилися цілком революційним шляхом „комітети“.
Ріжноманітною була їх структура в ріжних частинах армії: в одних вибирали від кожної частини по одному старшині та по декілька рядовиків; останніх пропорційно до складу частини, чи з огляду на скількість її адміністративних одиниць, чи з огляду на число людей; в інших вибирано певну скількість осіб від кожної частини, не зважаючи на їх ранґи; в третіх зїзд представників від частин, вибираних ріжноманітним способом вибирав з поміж себе виконавчий орґан, який залишився після закінчення зїзду, як комітет.
Отже, склад комітетів, як видно, був дуже ріжноманітний, майже випадковий. Одиноке що було спільне для всіх це переважаюча більшість мужви, а не старшин. Треба додати, що старшини, які попали до комітетів, ділились на три катеґорії: ви-
