ни заповнювали не лиш готелі, але й приватні помешкання.
При цій нагоді цікаво зазначити становище Чехів і відношення до них нашої людности.
Чеських військ було дуже багато, вони були дуже добре впорядковані, мали гарну дисципліну і могли бути рішаючим чинником, але всі вони трималися більш як невтрально, коли почалася довкола них боротьба. Що правда, треба зазначити, що ані чеські відділи, ані їх командування не мали майже жадного впливу на українську людність і на них орієнтувалась лише зрусифікована, чи російська інтеліґенція, як на вірних спільників Антанти. В той час, коли кожний, бодай невеличкий, але з ідейним провідником на чолі український збройний відділ, якого вислано на село з метою охорони якогось державного майна, зараз, як це я вже зазначив ранійше, перетворювавсь в осередок порядку, культурного та політичного життя в місці свого розташування, у той час, чеський відділ, висланий з тою-же метою, був лише чужою для села вартою, присутність якої терпіли та проти якої не ставились ворожо лише настільки, наскільки ця охорона зуміла держати суто льояльний тон. А проте чеські збройні відділи мали значно інтеліґентнійший та більш розвинений соціяльно і свідомійший склад, як наш.
Джерел цього явища, як і байдужої невтральности треба на мою думку шукати не лише в приписах і вказівках політичного чеського проводу, який весь час настоював на невтральности. Їх треба шукати і в тій прірві, яка істнувала між поглядами на соціяльні та національні проблєми у рядовиків лєґіонерів і дрібної чеської старшини та між вій-
