Цю сторінку схвалено
Є острови, яких нема й на мапі,
Країни є незнані дотепер…
Ще можна дні свої віддать канапі, —
Жив-проживав такий-то і помер…
А є й такі, що до нудного скону
Не розуміють, хто вони такі,
І книг морських перечитавши з тону,
Не знають навіть назв материків.
Та єсть у нас усіх прикмета спільна:
Час промине, поменшає снаги, —
І зможе кожен позіхнути звільна,
Спокійно подивившись навкруги.
